Олег Ольжич

О, невмолимі скам'янілі дні, 
Міцна рука над людьми і богами
...Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.

 

Бійчук Г. "Велика ідея і велика віра творять життя” // Рідна школа. — 2000. — № 10. — С. 22-25

Він покотився з опалевих гір,
Важка лавина тіл людських і зброї,
Етрурії і Ляція простір
Роздерта бойових слонів сурмою.

 

Попереду, золотом розтопленим -
Неминучі і жадані дні.
...Ще поїду хлопчиком захопленим
На смішному волохатому коні.

1930

Ю. Р.

Із книжки грубої, в твердих палітурках,
З гірських пластів, за вікнами вагону,
Пливе на нас симфонія п'янка
Відвічного, надхненного закону.

 1933

"Українське слово”, Париж, 1939.

Коротке слово, дике і туге,
Звіринні крижі, троєкутні груди...
Не тільки гір громовий апогей,
Морські припливи і підземні гуди.

 

Глухо храми упали у порох розбитих палат,
Жовті стіни фортець по узгір'ях; згинаючись вдвоє,
Люди бігли у поле, і брата розтоптував брат,
Сірі, мертві обличчя, що котяться важко юрбою.

1937

Я змела важкі дубові лави
І до хліву чистого пішла.
Ремигають, добрі і ласкаві,
І мені не хочеться тепла.

25.1.1941

Похмурий день зачаївся в туманi.
Над бродом ржуть, полохаючись, конi.
Мiй меч бренить, та чую, що на гранi
Мене не зрадять крицевi долонi.