Дорога Мамо! Приїхав милий Костик і привіз Твої зворушливі подарунки і оповідання про Вас обох Радий, що у вас у хаті лунають голоси і сміх і що ви обоє досі світитесь для оточення світлом доброго і бадьорого серця. Чув я, що далі турбуєтесь мною, — так шкода, що надаремне себе непокоїте, коли я під особистим оглядом, і морально, і фізично, почуваю себе дуже добре і мав би турбуватись за вас, а не навпаки. Журять мене, як і вас, — загальні справи, але вони не від нас залежать, а особиста прикрість моя тільки одна — що не можемо бути разом або бачитись бодай щокілька місяців. Та вірю, що і що річ усунемо і зможемо зажити розумніше, вкупі Багато думаю, досить читаю і студіюю того, що буде мені потрібне в майбутній праці, дещо пишу. З цього боку задоволений. Головне, що свою енергію не мушу віддавати на нелюбу або механічну працю, а можу її скерувати вільно по напрямках, які уважаю за найважливіші. А це головне для мого почуття задоволення. Цілую Твою білу голову і руки. [Підпис О.Ольжича]
