Батьку, дорогий! Листівки з 7 і 11 XII (іронічну) та лист через Кост[ика] — отримав. Радий, що чаклування помагає Тобі, але боюся гадючих крапель. Щоб не прзвичаївся Ти до них занадто, що потім треба буде пити бочки дьогтю, щоб задовольнити розбалуваний шлунок Ні — зовсім поважно — чи це не якийсь наркотик вроді морфію або що? Треба це перевірити. Інакше ж — тому, що хороба нервова — зовсім вірю, що на те є якась певніша трава — як малий ключик до великої скрині, або навіть більше — криловський спосіб на "ларчик". Головне сполучити з лікуванням здоровий режим і бодай "негативну" дієту, у випадку надто гострих, алкоголічних і т.п. речей і — нікотини. Курити якнайменше. Але й не насилувати організму аскетизмом — бо й це нервово потрясає. Отже, — не аскеза, а здоровий пуританізм. Яку це "мою мову" хвалили в [нрзб.]? Зацитуй. Літер[атурних] сходин ще нема — складні це речі У Терл[ецьких] буваю — вітають Тебе. Вибираюся знову відвідати з Кал[ин-кою] їх маєток Стоїть дуже добра погода — тепло, як в жовтні. Напиши мені, чи Штуль1 має якісь Твої книжки в себе на коміс і чи щось Тобі був ще винен? Питаєш Ти, що Тобі писати. Звичайно, старі речі упорядковувати слід. Слід теж докінчити чи відшліфувати невикінчеш праці Але я думаю, що Ти б мав зробити одну річ. Тепер доконується, а власне докінчується розпочатий большевицькою навалою переворот. Відійшло у минуле, викорінено цілий духовий світ і побут, що його мала Україна Твоєї генерації. Приходять чи прийшли речі тяжкі, гірші, неукраїнські, нелюдські і т.д. А одночасно для майбутнього і для відтворення колись справжньої України треба зафіксувати ту укр[аїнську] стихію і життя, що з нього ми зросли і його ми знаємо. Цих півстоліття, що Ти бачив, жив ними, — це ж цілий період нашої національної історії і духового розвитку народу. Його не висловлять ніякі історичні довідки і мемуари. Тут повновартно скаже про душу людини цього часу тільки поезія. Пропоную Тобі, щоб Ти написав більшу річ — поему життя людини Твого дитинства, молодості і мужності, отже, часів 1880—1920[-х], до часу виходу на еміграцію (а я, може, колись візьмуся за період 1920[-х] — дотепер). Була б це прекрасна і невмируща в українській] літературі та нашій культ[урній] скарбниці річ. Отже — закріпити назавжди побут, дух, ідеї, інтереси, риси України Твого дитинства, молодості і державного періоду 1918—1919[-]х рр., що їй на зміну прийшли теперішні почварні часи. Цілую Тебе міцно і цілую Тебе в руку. Боб.
