Мій дорогий батьку! Сьогодні відбувається академія, що на ній Тобі не хочеться бути: а мені хотілося б схилитись коло Твого ліжка і притиснути Твою руку до моєї щоки. Я бачу яскравіше в уяві 1907 р. і 1912, коли Ти писав «По дорозі в казку» і їздив до Криво рівні, бачу Пущу, хвилююсь, згадуючи зими 1918, 1919 рр. і довгі, тягучі роки еміграції. Боляче мені, мій дорогий, за Тебе і за себе, що не приніс я Тобі стільки підпори і потіхи, скільки мав би і скільки Ти потрібував. А тепер мені тільки смутно і хочеться поцілувати Твої руки і дороге, схудле обличчя. Цілуй теж нашу маму. Олег
