Хотіння бути, високого напруження воля до національного самоствердження – забарвлює ціле світовідчування українця. Змагання до осягнення мети державно-політичної само собою переноситься на все життя. Могутнє прагнення до осягнення національного ідеалу надає йому вартости абсолюту. А визнання одного абсолюту неминуче тягне зa собою ряд інших, встановлюючи систему нерушимих ідей, скалю вартостей. Від нації до одиниці. Так родиться ідеялізм. Він починає характеризувати українське життя і українське мистецтво …
Противенство українського духового життя і нашої поезії – та життя і мистецтва європейського – є безсумнівне. У нас ідеялізм і певність посідання найвищих правд, а поруч з тим матеріялізм Європи і мертве шукання за формою. Тут – войовничість, там – пацифістичні страхи … Україна становить тепер у Європі окрему психологічну область.
Тому треба поставити під знак питання конечність нашої культурної орієнтації на сучасну Європу. Не сотворімо собі кумира!
Виключне політичне державне становище українського народу дає передумови для творення самостійного і питомого національного мистецтва. Вартості його вищі від сучасних вартостей мистецтва європейського. Даймо відбутися органічному процесові розвитку, не накидаючи йому непотрібних і обтяжуючих авторитетів …
Радянська Україна! Чи треба сумніватися, що силоміць накинута ідеологія і штучно витворені настрої в догідний час обернуться там у свою протилежність. Радянська Україна мусить піднести наші гасла силою самої діялектики національного дозрівання … Та глибина пережиття, яка впала на долю українського народу в його боротьбі, поразці й пізнішій визвольній акції, так стимулювала його дyхове переродження, що відтепер Україна стає в авангарді наступу нової світової духовости.
Календар-Альманах Нового Шляху, Торонто, 1977, с. 81-82.
