Поважна мова врочистих вітрин. Уривчасто скупі її аннали: - Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали.
- Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім'єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею?
Так виразно ввижається мені Болючими безсонними ночами: Я жив колись в простому курені Над озером з ясними берегами.
|