|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Дні зводяться і падають за кінь
Дні зводяться і падають за кінь
У тихе плесо синьки і цинобри.
Перетинає обриси країн
Невидимий і найгостріший обрій.
Лягли на перса зимної землі
Шляхи асфальтові, ясні і прості.
І невідкличні прагнення твої,
Як сонце у холодній високості.
Дні, що прийдуть, дні, що ідуть, лункі
Розкритим небом, згубою експльозій,
На них долоня зрілої руки,
Що ствердла й захолола на морозі.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (08.08.2011)
|
| Переглядів: 542
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
