|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Дванадцять літ крівавилась земля
Дванадцять літ крівавилась земля
І сціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля
Непокориме покоління.
До перс закляклих, просячи тепла,
Тулили марно немовлята лиця.
Проте їм чорне лоно віддала
Доба жорстока, як вовчиця.
Тепер дощі холодні і вітри,
Кудлаті хмари, каламутні ріки.
Але ростуть у присмерку нори
Брати, суворі і великі.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (05.08.2011)
|
| Переглядів: 742
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
