Коли, як свічка, догорає рік, А тут ще й туга другий тиждень мучить, Буває гарно перейти потік Містком, що Нусле з Вишеградом лучить, І в синім сумерку знайомої кімнати На софі Вашу постать відшукати.
Не знаю, чом, але уже давно Болюче-ясно мозок мій працює. Давно кохання золоте вино Холодну кров у скронях не хвилює. (Чи це заслуга, чи моя провина, Та я волів - щонайтерпкіші вина).
Знов Рік Новий. Нові думки і туга... Так гостро я ці дні майбутні бачу... ............................................... Буває часом: мило мати друга, Що все простить, і вигляд твій, і вдачу, І зносить в янгольськім терпінні і любові Твоє pendent Суданському Божкові.
