|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.
Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.
Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (08.08.2011)
|
| Переглядів: 660
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
