Ясна голубко, в галасі забав, Що потонув у криках переляку, Твій світлий образ осліпив вояку, У котрий раз зорею просіяв. Тож ясно-срібний пояс пов'язав Твій милий берег і мою Ітаку.
Царівна та і водночас не та: У пишних кучерях змія таїться люта. Хай умудрилась в двадцятьох днях так Її колись незаймані уста, - Настирливо в уяві вироста Лише Калінсо хтива і нескута.
