Перекинувся у небі місяць. Духи вже його третину з’їли. Та доволі ще спливає світла, Щоб пройти крізь нетрі занімілі. Ось вже чути дим безжурних огнищ, Вже лунають співи очманілі... В нас криві ножі, блискучі списи, Білі знаки бойові по тілі.
Утікає скільки сили місяць, Западає навскоси за мряку... Догадались — і товпляться нетрі, Зазирає гілка за гілляку. Та як нагло увірвуться співи, Як заб’ється бубон з переляку — В нас криві ножі, блискучі списи, Бойові по тілі білі знаки.
