Олю мила, хоч сьогодні Не столоч моїх порад ти: Цінні будуть, як ні одні, Їх я важу на карати, Їх я з досвіду безодні Обережно буду брати.
Не виходь - це перша рада - За урядника ні разу. Скоро вмре його принада. Буде мать до страв відразу, Далі - рватись до Карлсбада, Далі - кашляти до сказу.
Не виходь - це рада друга - За прислужника науки. В нім - найбільше - знайдеш друга, Бо одвисне од розпуки Ця губа, як рало в плуга, І трястися будуть руки.
А виходить, коли несила, За бентежного поета. Буде пити, як горила... Та згадок про нього Лета (!) Не загладить, Олю мила, Навіть Лета. Отаке-то.
