Панове, не дивуйтесь, Що я собі така, Що мене мертве коло На грищі очерка. Також удома в мене (Спитайтеся Марка) Тяжка була і думка, Тяжка була і рука.
І хай собі від злости Мій брат позеленів. І хай усі колеги Жахаються м'ячів. Молодший Стефанівський В душі, як гол, засів, І перед ним коліном Зорю я грища пів.
А в дійсності я ніжна, І добра, і тонка. І, може, я покину Садити тропака. Знімуся, наче хмарка, Прозора і легка... Панове, не дивуйтесь, Що я собі така.
