|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Порцеляна
До дзвінкого водограю
З шумом балю в голові
Я збігаю по терасах,
По розсипаній жорстві.
Пруг оранжевого світла
На каміння ліг і щез,
Наче хвиля, що розквітла,
Білосніжний польонез.
І із рук байдужих квітку
Я кидаю в глибину,
Із Нормандії згадавши
Молодого старшину.
У похмурому Дюнкерку
Він сідає до стола
І мережану хустину
З рукава переклада.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (08.08.2011)
|
| Переглядів: 609
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
