|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Романс
Місяць день у день
Плине корабель
Від рожевих берегів Таїті.
Ой, не вперше вже
Зорить, стереже
Мічма Шан, безжурний син, в блакиті.
Раптом впав туман,
Буряний Ля-Манш.
Шум і рев, і ось вже видно скелі.
Засміявся Шан,
Зрадив океан...
Мічман Шан пускається брамзелі.
Ось іде до скель
Мадмуазель -
Та, що в неї незабудки-очі.
Краби шелестять,
Гудзики блищать,
Мічман Шан прокинутись не хоче.
А другого дня
Шана навмання
На мілину викинула хвилі.
Водорослі там,
Крабів ріжний хлам -
Та вони вже Шанові немилі.
Ой, бо це така,
Що мене шука.
Бачить Шан, що буде лихо-горе.
Не відкрив повік,
А мерщій утік
Разом з крабами в бурхливе море...
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (09.08.2011)
|
| Переглядів: 579
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
