|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Сонна венус
В широкій рамі, простій і новій,
Важкій, як стелі, вікна і портали,
Вона лежить на радісній траві,
І руки зо сну між квітки опали.
П'янка сопілка фавна, що вона
З гущавини метеликами лине;
Співають дзвінко соняшного дня
Птахи і листя, вітер і хмарини.
Та непритомне тіло золоте
Такий незбагненний ховає холод,
Що й почування, що в тобі росте,
Не будеш здатний ти назвать ніколи.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (09.08.2011)
|
| Переглядів: 696
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
