|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Товариш
Прискакав опівночі один,
За ворітьми кидає коня,
Сколихнувся під стріхою дим,
І метнулись крила вогня: -
"Вся передня сторожа... по ній!..
Він умер - непоборний - умер!"...
Тим-то захід, як кров, червонів
І вигукує пугач тепер...
Будь проклята ця підла земля,
Ці яри і дубові гаї!
Я казав: "Не іди". - Засміявсь
І струснув за рамена мої...
Завтра зійдеться військо на луг
І друїдів громада ясна:
Хай вполює небіжчиків друг
"На останінй бенкет кабана".
Затремтить мені лук у руках
Як журба моя - гостра стріла.
Як туга моя - осінь лунка,
Що повітря вином налива...
Ти під возом лежиш бойовим
У шоломі, з щитом і мечем...
О, недовго - і возом своїм
Дожену, дожену тебе ще...
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (09.08.2011)
|
| Переглядів: 681
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
