|
 |
|
|
Олег Ольжич |
|
Каталог статей
Він не їде. Сліпучий панцир
І
Він не їде. Сліпучий панцир
Для незнаних горить шляхів.
Янтаневі вітражі вранці -
Запорошені і сухі.
Тихо сидить фахверк смолою,
На подвір'ї камінь рида.
Ті, що в долішньому покою, -
Мають всі звірині уста.
Він не їде. І смагнуть лиця:
Не розцвівши, умре любов.
Злотні дні - як густа живиця,
Вечори - як розлита кров.
ІІ
Ти пустила свого васала
У світи по Величне йти
Фіалкова тиша кричала,
Ворушились гірські хребти...
Я пройшов королівств премного,
І - сурмою серце гремить:
Дами всі - хотіли земного,
Лицарі - ті хотіли жить.
Поздихали в пущах дракони.
Велетні - сягають по пас.
Та єдина не знає скону:
Найстрашніша потвора - Час.
ІІІ
Щастя, щастя, Далека, Люба:
Нам повік себе не знайти!
Я б мав також звірині губи,
І земною б здалася ти.
|
| Категорія: Твори | Додав: tora1616 (09.08.2011)
|
| Переглядів: 636
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
