Злотний порох над майданом. Густо-густо бубон грима, І тріпочеться сопілка. Юнаки з дівочим станом, З бурштиновими очима Не цілуйте ви нас стільки!
Не п'яніть нас: ми вже п'яні Синьо-злоттю цього неба, Наше щастя - родить муки! .................................... Хто це став, так біля себе?! Хто це став, напнувши луки, Сірим муром на майдані?!
Мов лебеді закричали, А вовки виттям їх стріли - Крики так знялись військові. Задзвонили гострі стріли Мов листки, листки кленові, Юнаки майдан заслали. ..................................... А уранці пси завили, Дощ спадав струмками злими, І вони всі - шкури вбрали. Ми усі пішли за ними, Бо в очах вони ховали Нерозгадані ще сили.
