Т. Яремчук - Україно, духмяний дивоцвіте. Через терни йшов до тебе Ольжич стільки літ
Мета: 1) ознайомити учнів з постаттю Олега Ольжича, поета української еміграції, з його поезією боротьби і самопожертви; 2) показати всебічну обдарованість поета; 3) виховати в учнів глибоку повагу до людини, що жила, діяла і творила в ім'я великої ідеї—волі народної. Обладнання: портрет поета, вислів про нього, грамзапис, виставка книг, Тип: урок-сповідь, урок-пам'ять. Хід уроку Святково прикрашений зал. Стіл застелено скатертиною. У глечику - квіти. На центральній стіні портрет Олега Ольжича, прибраний рушником. Під ним слова:
Ось сходить, виростає, розцвітає Благословеніе не форми, суті Одвага. Непохитність, Чистота. Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте.
На бокових стінах вислови: Ой, роде мій, ой роде ж мій, Ой, роде мій милий! Розійшовся по всім світі, Як той туман сивий.
Всі ми разом: людина з людиною, сім'я з сім'єю Род з родом -це і є народ України
Звучить тихо початок пісні "Ясени". Учитель. Початок XX ст. прийшов в Україну революційною романтикою, за якою насувався штучний голодомор 1933р., масові знищення і "розкуркулення" українського селянина, жорстокі репресії 30-х щодо української інтелігенції, передусім творчої. У 30-ті роки закатовані у концтаборах понад 500 письменників, серед них: Григорій Косинка, Дмитро Фальківський, Євген Плужник та багато інших. Цим людям випало жити в пору великих соціальних зрушень, перейнятися світлими надіями і майже всім затнути у роки масового терору. Вічно молодими дивляться вони на нас із пожовклого фото. На жаль, ще донедавна багатьох поетів цієї доби "так наче й не було" в нашій літературі. Твори їх були заборонені, або замовчувалися, вони були тами, хто був вигнаний, зганьблений або знищений за правду. їхні святі імена надихають нас на добрі почини і сердечну вдячність. 9 червня кожного року Україна панахидами й урочистими зборами поминає розстріляного понад 50 років тому в нацистському таборі Заксенгаузені поета, вченого, борця за незалежну Україну Олега Кандибу, що відомий у літературі як Олег Ольжич. Поета Олега Ольжича знають, сьогодні в Україні хіба що окремі фахівці, але популярність його імені безперечна. Його творчий доробок і сьогодні лишається незнаним.
Голосно звучить після "Ясени". Учень. У жодній демократичній державі не вилучали з літературного процесу письменників за їх політичні переконання. А з української літератури вилучені були, починаючи з 30-х років, Євген Плужник, Євген Маланюк, Олена Теліга, Микола Куліш та кілька сот інших. Розстріляні і затавровані як "вороги народу", "націоналісти". Учениця: Завдяки здобуттю Україною незалежності й демократизації суспільства, повертаються поволі до свого материнського лона і поети української еміграції. Відомо, що ніхто й ніколи з доброї волі рідної землі не залишає. Так сталося і з Олегом Кандибою, пізніше поетом Олегом Ольжичем.
Учитель: Де і коли народився Олег Ольжич? Учень: Народився Олег Ольжич 8 липня 1907р. в Житомирі. Але з юнацьких років живе у Києві і вважає себе киянином. 1919 р. з матір'ю переїздить до Берліна, де мешкав його батько - відомий усій Україні поет Олександр Олесь, який ласкаво називав свого сина Лелекою. Учитель: Хто може коротенько розповісти про Олександра Олеся? Учениця: У період повернення в українську літературу насильно вилучених імен, осібно стоїть постать Олександра Олеся. Важко склалася його поетична і людська доля, і сьогодні варто про це не згадати. За життя батько Олега Ольжича набув великої слави, був увінчаний лавровим вінком, проте терну в тому вінку було немало. Адже довгий час в Україні його поетична спадщина була недоступною. Два імені… Олександр Олесь та Олег Ольжич, У їх складній творчій долі - частина історії нашого народу.
Звучить куплет пісні "Лелеки".
Вчитель; Куди Олег Ольжич переїздить після Берліна, де навчається? Учень: 3 Берліна родина Кандиби перебирається до Праги, Олег закінчує Карловий університет, отримує ступінь доктора філософії у галузі археології. Перед молодим Олегом Кандибою стелився шлях поважного вченого-археолога. За нормальних умов життя і праці він був би вченим світового рівня. Учениця: Нащо слова? Ми діло несемо. Нащо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій.
Учитель: Яка наукова спадщина Олега Ольжича? Учень: Після захисту дисертації у 1930р. Олег Кандиба без перебільшення стає одним із найавторитетніших учених у царині археології, Його наукова спадщина складає 30 монографій і статей, 8 рецензій. Учитель; Де ще працював Олег Ольжич? Учениця: Незважаючи на молодість, Олег Кандиба стає одним із найавторитетніших учених-археологів. Свідченням цього були його лекції в Гарвардському університеті в Америці. Дбаючи про організацію українського наукового життя за кордоном, він разом з іншими науковцями засновує Український Науковий Інститут Америки, Учитель; Де публікувались наукові праці вченого? Учень; Наукові праці Олега Ольжича було опубліковано в українських, чеських, німецьких, югославських та англійських виданнях. Деякі з них не втратили свого наукового характеру й донині. Учитель: Чим відрізняється наукова спадщина батька і сина? Учениця; Олег Ольжич спершу набув визнання як археолог. Можна припустити, що поетичний талант Ольжич успадкував від батька, хоч його поетичної манери не наслідував, а пішов своїм шляхом. Передусім тут мала місце різниця смаків поколінь та атмосфера Ольжичевого середовища. На відміну від батька, Олег Ольжич присвятив свій поетичний хист передусім громаданській ліриці. Учень: Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі, Дівчата з горбів зелених-зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона Річки течуть не водою – Камінням сухим і чорним.
Учитель: Коли була надрукована перша збірка поета? Учень: Перша Ольжичева збірка "Рінь" побачила світ у 1935 р. В ній переважають мотиви праісторії людства, античної Греції і Риму. Для поета не так важлива зовнішня декорація давніх епох і культур, як їх духовність, як ріст і розвиток людини. Учитель; Які особливості написаних ним поезій? Учениця: Хоч би про що Олег Ольжич не писав, у всьому - в образах, ситуаціях, мові - відчувається знання історії людства, його катаклізми. В одному невеличкому вірші він може з давньоминулого перескочити до сучасного. Учень: Поразка у визвольних змаганнях (1917-1920 рр.) і втрата Української держави зумовили нові форми боротьби за національно-державну самостійність, Учитель: В якій поемі описано період боротьби за самостійність? Учениця: Про цей період автор художньо розповів у поемі "Городок 1932". Він людина свого часу, жив, діяв і і творив в ім'я великої ідеї. Його поезія - це поезія боротьби, самопожертви. Поема "Городок 1932" - героїчна хроніка, в якій показано, як галицька молодь відповідала на пацифікацію українських земель свідомою боротьбою. \ Учениця; Городок 1932" - це реквієм жертвам тогочасного терору, Але були і несвідомі селяни, які видавали керівників підпілля окупантам. Звертаючись до таких, і автор пише:
Товаришу, любий мій брате, Дивись у вічі рабам. Як будете так воювати, Вкраїни не бачити вам.
Учитель: Коли Олег Ольжич уперше заглянув ; вічі смерті? Учень; Уперше в очі смерті Олег Ольжич заглянув у березні 1939р, коли разом із членами "Карпатської Січі" потрапив до рук угорських солдатів. Тоді ОУН у Європі перша стала на бій із фашизмом. Та вирватися на волю ще вдалося:
Достигло літо, налилося жито, І звідусіль чужі ідуть женці. Живе ще мати! Шабля у руці. І спіле жито копитами збито.
Вчитель: В якому році вийшла друга збірка Олега Ольжича? Учениця; Друга збірка поета "Вежі" вийшла в друк 1940р. Своєю назвою вона визначає вершини, духовно породжує енергійне рішення і дію, пориває до героїзму. Вірші, що увійшли до цієї збірки, відображають події, що відбулися в окупованій Польщею Галичині у 20-30-х роках : 32 частини циклу "Вежі" пронизані єдиним поривом.
Захочеш - і будеш, В людині, затям, Лежить невідгадана сила, Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила.
Учень: Поезії Ольжича декламували на заборонених польською поліцією вечорах молоді. Його вірш "Присвята" злітав з сотень уст, автора люди тоді ще не знали. Поет вже тоді вважав, що вмерти за свободу рідної землі солодко і почесно.
Пошли мені, молюся, дар один: В ім'я її прийняти мужньо муки . І в грізні дні залізної розплати В шинелі сірій вмерти від гармати.
Учениця: Олег Ольжич розгорнув надзвичайно важливу національно-політичну діяльність, що спиралась на історичні традиції української визвольної боротьби, на українську культуру. Учитель: Як раніше поширювались його твори? Учень: Його твори повертаються до нас як неспростовані документи часу. Хочеться вірити, що ще повернуться й інші. Адже свого часу їх поширювали як листівки, друкували в підпільних газетах та альманахах. Вчитель; В якому році нас охопила страшка звістка? Учениця; І раптом, як грім, тривожна звістка: гестапо заарештувало Ольжича у Львові, негайно вивезло до Берліна і помістило в Заксенгаузен, 9 травня 1944 р. Олега Ольжича не стало серед живих.
І таким чином повні - чуєш ти Раптом груди, горло і повіки, Що готовий взяти і піти, І ніколи не вернуть навіки.
Учень:. Він пішов навіки, але залишив нам свою творчу спадщину, а значить - воскрес для нащадків. Хочеться сказати словами Яра Славутича:
Я воскрешаю вас, святих, безвинних, Що в тюрмах честь уміли берегти,
Учениця:.Поезія незабутнього Олега Ольжича чиста і правдива. Вона й сьогодні на часі. Він пізнав світ через зустрічі та контакти з людьми різних професій. Його поетичний голос був своєрідним акордом, що особливо виділявся із багатоголосся літератури перших десятиріч ХХ ст. Учитель: Як пережив Олександр Олесь втрату єдиною сина? Учень; Тимчасом втрата єдиного сина підсилює самотність славного поета Олександра Олеся якого, всі ці події, що відбувалися в Україні, підштовхнули на виїзд за кордон до Будапешта. Звістки, що приходили з України, вражали його серце і гнітили душу. Адже на чужині він жив Україною, марив рідною землею, до останніх днів вважав себе її сином. Олександр Олесь пережив свого сина лише на місяць. Учитель: Розкажіть, будь ласка, вірш Айстри" (за бажанням). Учениця:
Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли. Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать... І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в'януть, де вічна весна... Так марили айстри в саду восени, Так марили айстри і ждали весни... А ранок стрівав їх холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем... І вгледіли айстри, що вколо тюрма.. І вгледіли айстри, що жити дарма, Схилились і вмерли... і тут як насміх. Засяяло сонце над трупами їх!
Звучать пісня "Лелеки". Учитель. Чи повернуте Олегу Ольжичу його чесне ім'я? Учень: Багато гірких сліз пролив І горя дізнавсь я чимало. Людей і правду я любив, За те мене і зневажали.
Ці слова можна повторити і сьогодні, коли творчість Олега Ольжича знову приходить до нас. Коли письменникові повернено його чесне ім'я. Він прожив усього 37 років, але увійшов до плеяди найвизначніших особистостей XX ст., бо поклав своє коротке життя на вівтар української нації. Своїм життям показав, як стають безсмертними. Вчитель: Коли була видана третя збірка Олега Ольжича? Учениця: Третя за чергою Ольжичева збірка "Підзамча" була видана після його трагічної смерті. Він ще встиг її переглянути й підготувати до друку. В тематиці й настроях віршів цієї збірки відчутна гармонія души й почуття. Про цю, як і про всю поезію Ольжича, можна сказати, що це поезія високої культури. Вчитель: Чи знав поет, чим може закінчитися його життя? Учень: Безумовно, він знав, на що йшов, принісши у жертву національній справі своє життя? Хіба не знали цього У. Вороний, М. Куліш, В. Підмогильний, М. Хвильовий? Це знає й Ірина Ратушинська, поетеса, що пройшла крізь мордовські політтабори кінця 80-х соків XX ст.?
Україно, мій духмяний дивоцвіт, Через терни ти йшла до волі стільки літ?
Учениця: Через терни... Дуже слушними з цього приводу є Рилеєвські слова:
Того, хто перший з-під ярма На самовладців меч здіймав, Я знаю - скрізь жде смертна доля (Мене покарано, це так), Але скажи, коли І як, Де здобулась без жертви воля ?
Учитель: Чи повернувся Олег Ольжич до нас? Учень: Повернувся, бо вірне у це за свого життя, як вірив у подібне і словами поезії своєї сказав Василь Стус:
Народе мій, до тебе я ще верну, Я обернусь у смерті до життя.
Підсумок уроку: Дописана остання сторінка. Але души не дають спокою. Ми багато пізнали за останні роки, думається, багато зрозуміли. Повертаються до живих імена людей, яких ще зовсім недавно паплюжили як дисидентів, націоналістів, зрадників. Славно, що повернулося ім'я мужньої людини, палкого українського патріота, видатного вченого-археолога, непересічного поета і публіциста Олега Ольжича.
