"У перший день він ішов рішучим кроком, похмурий, волосся розкуйовджене. Одягнутий був у темну блюзу, брунатні штани... гірські куті черевики. Він йшов до камери ч. 14, де звичайно перебували закуті в кайдани в’язні, призначені на смерть. В середу 7 червня до "Целленбауму” прибули великі гестапівські "шишки”: оберштурмбанфюрер (підполковник) Вольф –– керівник IV відділу –– брутальний кат, що переслуховував майже кожного українського в’язня і ославлений Вірзінг, прибалтійський німець, що говорив дуже добре російською мовою і катував багатьох українців. Вони оглянули майже всі номери, в яких перебували українці… Невдовзі після цього я почув на коридорі кроки Ольжича. Ковані черевики так і дзвеніли на камені. Значить Вольф. Шульц і Вірзінг проводитимуть "допит”. О 20 год. Ольжич повернувся до камери. Його хода не була вже так рішуча. В четвер 8 червня Кунцевич закомунікував мені таке: «Я зустрів на коридорі сусіда з к. 14, і він устиг мені сказати, що його жахливо побили. Я відповів йому тільки: "Тримайтеся!”. Вістка про смерть Ольжича громом вдарила по всіх в’язнях… Британці, французи, поляки, латиші та інші висловлювали нам своє співчуття і схвилювання… 16 червня о 6 год. вранці ув’язнений з нами польський єпископ д-р Владислав Гораль з Люблена відслужив у своїй камері заупокійну Богослужбу, а ми всі в камерах-самітках прийняли духовну участь у цій в’язничній панахиді за упокій душі О. Ольжича.”
"У перший день він ішов рішучим кроком, похмурий, волосся розкуйовджене. Одягнутий був у темну блюзу, брунатні штани... гірські куті черевики. Він йшов до камери ч. 14, де звичайно перебували закуті в кайдани в’язні, призначені на смерть.