"...Гадаємо, що ніхто й ніщо не впливає на національний світогляд глибше й плодотворніше, як великий поет і великий мислитель — зокрема, коли це герой, що заплатив своїм життям за вічність своєї ідеї. Отак вчення, життя й героїчна смерть Сократа поклали непроминущий відбиток на цілий світогляд греко-римської античности. Не складатимемо тут пророцтв і не вирішатимемо, чи має поезія Ольжича посісти в нашій національній літературі найближчого майбутнього таке керівне становище, як Шевченкова — за XIX ст., або ж І.Франка й Лесі Українки — на переламі минулого й поточного віків; обмежимось об’єктивною констатацією, що вона того гідна, бо становить наш національний прапор, наше найглибше національне слово в поетичному мистецтві. Нехай же править вона за нехибний дороговказ нашому національному письменству прийдешніх поколінь!”
"Поезію Ольжича героїзм не лише скрізь тематично просякає, але й становить її творчу психічну домінанту. Це героїзм органічний, незалежний від зовнішніх чинників і, сказати б, абсолютний. У героїчній тематиці інших наших поетів і белетристів незрідка відчувається, що це промовляє героїзм людини національно покривдженої... Героїзм у поезії Ольжича — вільно обраний і вільний усякого розрахунку, всякої думки про духову чи іншу нагороду: він сам — своя найвища й, суттю кажучи, єдина гідна нагорода, що вища навіть за славу...”
|