Олег Ольжич

Вірші для Марини Антонович

Ігумен встав. Брати-домінікани
Двома рядами вийшли з-за столів,
І серце храму - пройняли органи.
І морок сам зайнявсь і задзвенів.

1931

Вранці - сонце, і небо чисте,
І пташині раідсні хори.
О, хвала, хвала Тобі, Христе,
Ізцілилося серце хоре!

Моя Аркадіє чудова!
І як це я сюди забрів?
Твоя це мелодійна мова
І лексикон твоїх синів.

1932

Як зв'язали Діву Катерину
Посіпаки в храмі на стіні,
Рвали біле тіло, щохвилину
Припікали рани на огні.

26.1.1941

На горі під лісом — біла хатка.
Біла дівчина виходить, біла цятка.
Над горою вдень шовкове небо.
(Як воно, шовкова в грудях туга).

На жалощі на ріках вавилонських,
Не розпач і пригніченість Голготи, -
Розпалений, шалений, хижий вітер
Піском червоним повиває сонце,
Кладе пшениці, напина дерева
І опаляє лиця і уста.

На небі хмара - вічність і світи,
Коли палає захід золотий
В моїй уяві - в тріасовім морі
Вулькани, рифи і підводні зорі.

1933

На полях сторожкого сьогодні 
Ми міцні і глибокі резерви.
Цигарки в нас, і ми не голодні,
Та болюче напружені нерви.

Тобі, уславлений співець,
Тобі сплітаєм сей вінок
Із перших квітів весняних,
Своїх бажань, своїх думок.