Олег Ольжич

А гострозоре, мужнє покоління
Уже росте на молодій землі.
П. Филипович

Все бурхливіші крила негоди,
І тривожніший все я, ждучи:
Вік героїв величний надходить,
І щоночі на небі мечі.

1930

Всю ніч ревіло хижим звірем,
А вранці - тиша. Ясно і мороз.
Ці дні так бігли! Бігли до знесили
І - задихнулись.

 

Вчора лишились за нами у мряці ліси,
Вчора одкрились рожева умита долина.
Хлипає тихо розбита рука. - О, як пси,
Билась за місто блискуча дружина! -

О, невмолимі скам'янілі дні, 
Міцна рука над людьми і богами
...Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.

 

Він покотився з опалевих гір,
Важка лавина тіл людських і зброї,
Етрурії і Ляція простір
Роздерта бойових слонів сурмою.

 

Попереду, золотом розтопленим -
Неминучі і жадані дні.
...Ще поїду хлопчиком захопленим
На смішному волохатому коні.

1930

Ю. Р.

Із книжки грубої, в твердих палітурках,
З гірських пластів, за вікнами вагону,
Пливе на нас симфонія п'янка
Відвічного, надхненного закону.

 1933

"Українське слово”, Париж, 1939.

Коротке слово, дике і туге,
Звіринні крижі, троєкутні груди...
Не тільки гір громовий апогей,
Морські припливи і підземні гуди.