Олег Ольжич

Притулене тут під горою — 
Спокійне Підзамчя усе.

ІЗ ЦИКЛУ "БРОНЗА" (1932)

Душа відділилась від тіла 
Ще там, на майдані міськім.
Врочиста така, білокрила,
Літає і в'ється над ним.

Він висить в мене в хаті на стіні,
Широкополий, трошечки прим'ятий,
І ось, здається, нині вже вдесяте
Киває і всміхається мені.

 1934

День осінній - наче грецька паволока.
Русь моя! Золотканна Русь!
Вибігайте, припадіть до стремени:
Повернувся князь наш, повернувсь!

 

Сизим ранком збігайте, стрункі юнаки,
До човнів, на лягунах замерзлих!
Хай зірвуться вони, як прудкі павуки,
Розсипаючи лапами перли.

Тісно увечері. Душать прокурені стіни. 
Вийшов. Розглянувся. Снігу по пояс.
Сонце крівавиться в пущі. Ворушаться тіні.
Тепло. А голос - як оливо, голос. 

З ЦИКЛУ "ЗАЛІЗО"

Русява дівчина у хустці,
І повні глечики усі,
Та ми зустрінемось у пустці,
В полях на Дарницькій шосі.

 

До дзвінкого водограю
З шумом балю в голові
Я збігаю по терасах,
 По розсипаній жорстві.  

25. I. 41