Світова війна застає українську поезію в періоді ліричного розцвіту під прапорами естетики й символізму. Репрезентована іменами М.Вороного, О.Олеся, Гр. Чупринки — над Дніпром та галицькою «Молодою Музою» (В.Пачовський, П.Карманський, Б.Лепкий та ін.), зрісши під подихом революції 1905 р. та світанком нової доби, що здіймався над мертвою австрійською імперією, вона, ця поезія, підносилася духом і падала разом із хвилею суспільного напруження подій.